В українському законодавстві основними правовими документами, які регулюють це питання, є Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України "Про охорону дитинства" та Цивільний кодекс України.

Відповідно до міжнародного та українського законодавства, дитиною є особа віком до 18 років (тобто до досягнення нею повноліття). Згідно зі статею 6 Сімейного Кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років, а неповнолітньою – у віці від 14 до 18 років.

Що є порушенням прав дітей?

У загальному розумінні порушенням прав дітей є обмеження їх у правах та можливостях, які надаються їм державою від народження для нормального й всебічного розвитку та формування.

У більш широкому значенні сюди відносяться права, захищенні нормами Законів України "Про охорону дитинства", "Про попередження насильства у сім’ї", "Про освіту", Конвенцією про права дитини, а також іншими законодавчими актами,

Зокрема в Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право:

- на особисте життя та захист від посягань на нього, право на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства, право на відпочинок і дозвілля;

- на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може нести небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в здобутті дитиною освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

- на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами та психотропними речовинами, захист від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень, захист дитини від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини, захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання.

Порушення цих основоположних норм є порушенням прав дитини та тягне за собою відповідальність у встановленому законом порядку.

Що робити, якщо у школі порушують права дитини?

Безперечно, не варто залишати такі випадки без уваги та реагування. Тим більше, що працівники освіти, відповідно до Закону України "Про освіту", зобов’язані захищати дитину від будь-яких проявів насилля, включаючи психологічне.

У свою чергу в статті 35 Закону України "Про охорону дитинства" йдеться про те, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Куди звертатися?

Це залежить від того, яка саме ситуація склалася. На захист порушених прав дитини в першу чергу стають її батьки, на яких законом покладено обов’язок опіки та піклування.

Як відзначає Коваленко, відповідно до ст. 60 Закону України "Про освіту" батьки мають право захищати у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей. Існує перелік органів та служб до яких потрібно звертатися в разі порушення прав дітей: органи місцевого самоврядування, прокуратура, органи опіки та піклування за місцем проживання, на гарячі лінії, до центрів соціальних служб у справах дітей сім’ї та молоді, до Уповноваженого Верховною Радою з прав дитини. Контакти знаходяться у відкритому доступі на офіційних сайтах.

Також за батьками завжди залишається право на звернення до суду, яке закріплене Конституцією України. Обираючи спосіб захисту потрібно розуміти, що звернення потрібно подавати, як в усному так і письмовому вигляді, для більшої впевненості що питання не залишиться без розгляду.

Якщо права дитини порушують її однокласники?

В першу чергу, до вирішення конфлікту слід залучати вчителів та шкільних психологів. Вони повинні "помирити" учнів і в подальшому спостерігати за їхньою поведінкою. Аби виявити причини непорозумінь варто проводити регулярні "профілактичні" бесіди. Тобто вирішення проблеми треба почати в колі її виникнення, з найменшою шкодою для дітей.

Існують соціальні служби у справах дітей, за потреби потрібно звертатися до них за допомогою у вирішенні подібних ситуацій.

Більше того, коментує адвокат, нормами Цивільного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення та навіть Кримінальним кодексом України, передбачено, що саме батьки несуть цивільну та адміністративну відповідальність за порушення закону їхніми дітьми. А в деяких випадках – навіть кримінальну відповідальність.

Віртуальні конфлікти

Нерідко буває, що права дітей порушують їхні однолітки. У час інформаційного прогресу це стає робити набагато легше. Приміром, через соціальні мережі. Адже нині конфлікти в школах з "реальних" непорозумінь, словесних образ, часто переходять у віртуальну площину. У цьому випадку "інструментом" для кепкування стають провокативні фото, непристойні написи на сторінках однокласників у соцмережах. Дитячий психолог Володимир Туржанський в коментарі сайту "24" розповів, що у такій ситуації основним фактором є виховання дітей. Батьки, коментує він, повинні давати первинні рекомендації дітям, як варто себе правильно поводити.

Зараз діти в Інтернеті можуть говорити що завгодно і їм нічого за це не буде, а на вулиці вони такого сказати не можуть. Соцмережі стали свого роду "цапом-відбувайлом" для дітей, бо там їх ніхто не покарає.

Батьки повинні пояснити дитині, що немає різниці в спілкуванні – чи то на вулиці, чи в Інтернеті. Тобто навчити дітей поводитися у Всесвітній мережі треба так само, як у реальному житті: не робити нічого, що може образити інших людей або суперечить закону.

Якщо в мережі виклали провокативне фото, яке дитині не належить, наголошує психолог, не варто з цього приводу надто хвилюватися. Якщо така інформація не відповідає дійсності – до "віртуальної насмішки" слід віднестися критично. Звісно, не сприйняти образу дитині складно. У цьому випадку, підкреслює Туржанський, багато що залежить і від батьків. Саме вони повинні розвивати у своїх дітях впевненість, комунікативні навички, вчити вольовому контролю, щоб і в дитячому і в дорослому віці бути загартованим до подібних речей. З "порушниками" правил поведінки у віртуальному просторі також слід серйозно розмовляти батькам, вчителям та психологам.

Про які свої права повинна знати кожна дитина?

Конституція України говорить про те, що кожному гарантується право знати свої права та обов’язки. Це дає змогу запобігти посяганню на них. Достатньо щоб дитина знала, що всі рівні перед законом та суспільством, а тому будь-які прояви насильства чи грубості до неї не повинні бути приховані, незалежно від кого вони надходять чи від батьків, чи вихователів, чи навіть однокласників.

Особливу увагу на це повинні звертати батьки. Роз’яснювати, насамперед, у зрозумілій формі елементарні правила поведінки у ситуаціях, коли дитину ображають чи намагаються експлуатувати. Це стосується і поведінки батьків – кожен повинен розуміти, що навіть вони не мають права грубо чи принизливо ставитися до своїх дітей, а в разі такого недбалого ставлення знати про можливість дитини звернутися до уповноважених органів.